Основні нормативні документи щодо організації інклюзивного навчання
Закони України
1. Закон України від 05.06.2014р. №1324-VII «Про внесення змін до деяких законів України про освіту щодо організації інклюзивного навчання». http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1324-182. Закон України від 23.05.2017р. № 2053-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг».http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2053-19
3. Закон України від 05.09. 2017 р. № 2145-VIII «Про освіту» (ст. 19,20). http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19
Постанови Кабінету Міністрів України
1. Постанова КМУ від 15.08.2011р. №872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітньому навчальному закладі». http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/872-2011-%D0%BF
2. Постанова КМУ від 18.07.2012 р. № 635 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346 і від 14 червня 2000 р. № 963». http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/635-2012-%D0%BF
3. Постанова КМУ від 08.07.2015 р. № 479 «Про внесення змін у додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298». http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/479-2015-%D0%BF
4. Постанова КМУ від 29.07.2015р. №531 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346 і від 14 червня 2000 р. № 963». http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/531-2015-%D0%BF
5. Постанова КМУ від 29.07.2015р. №530 «Про внесення змін до Положення про дошкільний навчальний заклад».http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-2015-%D0%BF
6. Постанова КМУ від 14.02.2017 р. №88 “Про порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами”.http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/88-2017-%D0%BF
7. Постанова КМУ від 12.07.2017р. №545 «Про затвердження Положенняпро інклюзивно-ресурсний центр».http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/545-2017-%D0%BF
8. Постанова КМУ від 09.08.2017 р. № 588 «Про внесення змін до Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах”. http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/588-2017-%D0%BF
9. Постанова КМУ від 15.11.2017р. № 863 “Про внесення змін до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами”. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP170863.html
10. Постанова КМУ від 14.02.2018 р. №72 “Про внесення змін у додаток до постанови КМУ від 25 серпня 2004р. №1096”.http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/72-2018-%D0%BF
11. Постанова КМУ від 21.02.2018р. №88 “Деякі питання використання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами у 2018 році”. http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/88-2018-%D0%BF
12. Постанова КМУ від 22.08.2018р. №617 «Деякі питання створення ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти та інклюзивно-ресурсних центрів». http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/617-2018-%D0%BF
13. Постанова КМУ від 22.08.2018 р. № 615 «Про затвердження Порядку використання у 2018 році коштів, передбачених у державному бюджеті на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами». http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/615-2018-%D0%BF
Накази МОН України
1. Наказ МОН України від 01.10.2010р. № 912 «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання».http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/9189/
2. Наказ МОН України від 06.12.2010р. № 1205 «Про затвердження Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів». http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1308-10
3. Наказ Держспоживстандарт від 28.07.2010р. № 327 (доповнено Класифікатор професій посадою асистента вчителя інклюзивного навчання). https://hrliga.com/docs/327_KP.htm
4. Наказ МОН та МОЗ України від 06.02.2015р. №104/52 «Про затвердження Порядку комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах». http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0224-15
5. Наказ МОН України від 31.12.2015р. № 1436 «Про затвердження Плану заходів щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому просторі».http://don.od.ua/wp-content/uploads/2016/02/nmo-14361.pdf
6. Наказ МОН України від 20.05.2016р. № 544 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 04 листопада 2010 року № 1055». https://buhgalter.com.ua/articles/kadrova-sprava/pro-vnesennya-zmin-do-nakazu-ministerstva-osviti-i-nauki-ukrayini-vid/
7. Наказ МОН України від 26.09.2016 р. №1148 «Про надання грифів Міністерства освіти і науки України навчальній літературі для дітей з особливими освітніми потребами». http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-728D3BFA8AC1F/list-D4A04AF326
8. Наказ МОН України від 04.04.2017 р. № 527 “Про видання навчальної літературидля дітей з особливими освітніми потребами у 2017 році”. http://old.mon.gov.ua/files/normative/2017-04-06/7273/nmo-527.pdf
9. Наказ МОН України від 01.02.2018 р. № 90 “Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 06 грудня 2010 року № 1205”. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/RE31678.html
10. Наказ МОН України від 22.03.2018 р. №271 “Про затвердження Примірного переліку корекційних засобів навчання та реабілітаційного обладнання для спеціальних закладів освіти”.http://document.ua/pro-zatverdzhennja-primirnogo-pereliku-korekciinih-zasobiv-n-doc343048.html
11. Наказ МОН України від 23.04.2018р. №414, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 травня 2018 р. за №582/32034 «Про затвердження Типового переліку спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних та спеціальних класах закладів загальної середньої освіти».http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0582-18
12. Наказ Міністерства освіти і науки України від 03.05. 2018 р. №447 «Про затвердження Примірного переліку обладнання для оснащення кабінетів інклюзивно-ресурсного центру».https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-primirnogo-pereliku-obladnannya-dlya-osnashennya-kabinetiv-inklyuzivno-resursnih-centriv
13. Наказ МОН України від 26.07.2018р. №814 "Про затвердження типової освітньої програми початкової освіти спеціальних закладів загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами".https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-tipovoyi-osvitnoyi-programi-pochatkovoyi-osviti-specialnih-zakladiv-zagalnoyi-serednoyi-osviti-dlya-ditej-z-osoblivimi-osvitnimi-potrebami
14. Наказ МОН України від 16.08. 2018 р. № 917 «Про внесення змін у додатки до наказу МОН України від 26.07. 2018р. №814».https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-vnesennya-zmin-u-dodatki-do-nakazu-ministerstva-osviti-i-nauki-ukrayini-vid-26072018-814
15. Наказ МОН України від 26.07.2018р. №816 «Про затвердження типової освітньої програми початкової освіти спеціальних закладів загальної середньої освіти для учнів 1 класів з інтелектуальними порушеннями».
https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-tipovoyi-osvitnoyi-programi-pochatkovoyi-osviti-specialnih-zakladiv-zagalnoyi-serednoyi-osviti-dlya-uchniv-1-klasiv-z-intelektualnimi-porushennyami
16. Наказ МОН України від 25.06.2018р. №693 «Про затвердження типової освітньої програми спеціальних закладів загальної середньої освіти І ступеня для дітей з особливими освітніми потребами».
https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-tipovoyi-osvitnoyi-programi-specialnih-zakladiv-zagalnoyi-serednoyi-osviti-i-stupenya-dlya-ditej-z-osoblivimi-osvitnimi-potrebami
17. Наказ МОН України від 12.06.2018р. № 627 «Про затвердження типової освітньої програми спеціальних закладів загальної середньої освіти ІІ ступеня для дітей з особливими освітніми потребами».
18. https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-tipovoyi-osvitnoyi-programi-specialnih-zakladiv-zagalnoyi-serednoyi-osviti-ii-stupenya-dlya-ditej-z-osoblivimi-osvitnimi-potrebami
19. Наказ МОН України від 26.07.2018р. №815 "Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 12.06.2018 № 627".https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-vnesennya-zmin-do-nakazu-ministerstva-osviti-i-nauki-ukrayini-vid-12062018-627
20. Наказ МОН України від 26.07.2018 р. №813 "Про затвердження типової освітньої програми спеціальних закладів загальної середньої освіти II ступеня для дітей з особливими освітніми потребами".
http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/61480/
21. Наказ МОН України від 21.06.2018 р. №668 «Про затвердження типової освітньої програми спеціальних закладів загальної середньої освіти ІІІ ступеня для дітей з особливими освітніми потребами».
https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-tipovoyi-osvitnoyi-programi-specialnih-zakladiv-zagalnoyi-serednoyi-osviti-iii-stupenya-dlya-ditej-z-osoblivimi-osvitnimi-potrebami
22. Наказ МОН України від 08.06.2018 №609 «Про затвердження Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти».
https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-primirnogo-polozhennya-pro-komandu-psihologo-pedagogichnogo-suprovodu-ditini-z-osoblivimi-osvitnimi-potrebami-v-zakladi-zagalnoyi-serednoyi-ta-doshkilnoyi-osviti
Листи МОН України
1. Лист МОНмолодьспорту України від 18.05.2012р. №1/9-384 «Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах». http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/29627/
2. Лист МОНмолодьспорту України від 02.01.13 №1/9-1 «Про визначення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання». http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/33692/
3. Лист МОНмолодьспорту України від 26.07.12 №1/9-529 «Про організацію психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання». http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/30376/
4. Лист МОНмолодьспорту України від 25.09.12 № 1/9-675 «Щодо посадових обов’язків асистента вчителя».
5. http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/32125/
6. Лист МОН України від 08.08.13р. №1/9-539 «Про організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітям з особливими освітніми потребами». http://osvita.ua/legislation/other/36815/
7. Лист МОН України від 13.08.2014 р. №1/9-413 «Про організацію навчально-виховного процесу учнів з розумовою відсталістю та затримкою психічного розвитку».(файл для завантаження)
8. Лист МОН України від 13.08.2014 р. №1/9-414 «Про забезпечення безперешкодного доступу до навчальних закладів».(файл для завантаження)
9. Лист МОН України від 12.10.15р. № 1/9-487 «Щодо організації діяльності інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах». http://osvita.ua/legislation/doshkilna-osvita/48151/
10. Лист МОН України від 09.06.2016р. №1/9-293 «Про доступність дітей з особливими потребами до опорних навчальних закладів».http://old.mon.gov.ua/files/normative/2016-06-09/5629/lmon_293.pdf
11. Лист МОН України від 29.11.2017 р. № 1/9-639 «Щодо Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами».
http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/58402/
12. Лист-роз’яснення МОН України від 05.02.2018р. №2.5.-281 “Роз’яснення щодо тривалості уроків в інклюзивних класах та функціональних обов’язків асистента учителя.
13. http://document.ua/pro-nadannja-rozjasnennja-stosovno-trivalosti-urokiv-v-inkly-doc336206.html
14. Лист Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України від 05.02.2018 №2.5-281 “Про надання роз’яснення стосовно тривалості уроків в інклюзивних класах, функціональних обов’язків асистента вчителя”. https://base.kristti.com.ua/?p=6628
15. Лист МОН України від 06.08.2018 №1/9-485 «Організаційно-методичні засади освітнього процесу у спеціальних закладах освіти в 2018/2019 навчальному році».
https://mon.gov.ua/ua/npa/organizacijno-metodichni-zasadi-osvitnogo-procesu-u-specialnih-zakladah-osviti-v-20182019-navchalnomu-roci
Інклюзія: як розшифрувати?
Інклюзія (від Inclusion – включення) – процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціальному житті. Це політика й процес, що дає можливість всім дітям брати участь у всіх програмах.Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.
Одним із головних завдань інклюзії є відгук на широкий спектр освітніх потреб в шкільному середовищі та поза його межами.
Інклюзія розглядається як процес визнання і реагування на різноманітність потреб всіх тих, хто навчається. Вона припускає їх активну участь в процесі отримання знань, в культурному і суспільному житті. Інклюзія приводить до зменшення сегрегації в системі освіти. Вона вимагає змін і модифікацій змісту, підходів, структури і стратегії освіти з урахуванням потреб усіх дітей, керуючись переконаністю, що системи загальної освіти зобов'язані навчати усіх дітей.
Інклюзія особливо підкреслює надання можливостей для рівної участі дітей з інвалідністю (фізичною, соціальною і емоційною) в загальній системі здобування освіти, для індивідуального вибору і отримання спеціальних послуг і пристосувань для тих, кому це необхідно.
При визначенні інклюзії важливо відзначити наступні моменти.
Мається на увазі:
• заохочення відмінностей;
• користь для тих, хто навчається, а не тільки для тих, хто піддається виключенню;
• відсутність в школі дітей, які можуть відчувати себе виключеними;
• надання рівного доступу до освіти або створення спеціальних умов для певних категорій дітей без їх виключення.
Не мається на увазі:
• реформа тільки спеціальної освіти, але реформа як формальної, так і неформальної освіти;
• реагування тільки на відмінності, але також підвищення якості освіти для тих, хто навчається;
• спеціальні школи, але можлива додаткова підтримка для учнів у загальній системі освіти;
• задоволення потреб тільки дітей з інвалідністю;
• задоволення потреб однієї дитини за рахунок іншого.
Інклюзивна освіта включає:
o визнання рівної цінності для суспільства всіх учнів і педагогічних працівників;
o підвищення ступеня участі учнів у навчальному процесі та позашкільних заходах й одночасне зменшення рівня ізольованості частини учнів;
o зміни в політиці навчального закладу, практиці та шкільній культурі з метою приведення їх у відповідність з різноманітними потребами учнів, які навчаються в даному навчальному закладі;
o Подолання бар’єрів на шляху отримання якісної освіти та соціалізації всіх учнів, а не тільки учнів з інвалідністю та учнів з особливими освітніми потребами;
o аналіз і вивчення спроб подолання бар’єрів і покращення доступності навчальних закладів для окремих категорій учнів. Проведення реформ і змін, спрямованих на користь усіх учнів;
o переконання, що відмінності між учнями – це ресурс, що сприяє педагогічному процесу, а не перешкоди, які необхідно долати;
o визнання прав дітей на отримання освіти в загальноосвітніх навчальних закладах, що розташовані за місцем проживання;
o покращення ситуації у школах у цілому як для учнів, так і для педагогів.
o визнання ролі шкіл не тільки в підвищенні академічних показників учнів, а й у розвитку місцевих громад;
o розвиток партнерських відносин між школами і місцевими громадами;
o визнання того, що інклюзія в освіті – це один з аспектів інклюзії в суспільстві.
Ключові елементи інклюзивної освіти
При визначенні сутності інклюзії, важливо звернути увагу на чотири елементи, які ілюструють її характерні особливості.
• Інклюзія - це процес. Вона повинна розглядатися як постійний нескінченний пошук якнайкращих способів реагування на людську різноманітність. Це - навчання тому, як жити, приймаючи всі відмінності, і вчитися виходячи з цього. У такій ситуації відмінності бачаться позитивніше - як стимули, сприяючі отриманню знань.
• Інклюзія пов’язана з визначенням і подоланням бар’єрів. Тому вона включає накопичення, класифікацію й аналіз інформації з різних джерел з метою планування поліпшень в політиці й практиці.
• Інклюзія - це присутність, участь і досягнення всіх учнів. Присутність в даному випадку означає те, «де діти навчаються і як часто вони відвідують школу»; під участю мається на увазі рівність в отриманні досвіду в стінах школи, а отже, кожен з учнів повинен приймати думки інших; і досягнення - це результат навчання за всією програмою, а зовсім не результати тестів або іспитів.
• Інклюзія акцентує увагу на тих групах учнів, які більше схильні до виключення або маргіналізації або незасвоєння знань. Це має на увазі відповідальність проведення моніторингу тих груп, які статистично знаходяться в зоні більшого ризику, а також при необхідності зробити кроки до забезпечення їх присутності, участі й досягнень в системі освіти.
В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей, яка забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами.
Основні принципи та цінності інклюзивної освіти
Інклюзивна освіта – цінності:
• це визнання того, що всі діти можуть навчатися;
• це робота зі всіма дітьми, незалежно від їх віку, національності, мови, походження, особливостей розвитку;
• це вдосконалення освітніх структур, систем і методик для забезпечення потреб всіх дітей;
• це частина великої стратегії по створенню інклюзивного суспільства;
• це динамічний процес, який знаходиться постійно в розвитку.
Інклюзивна освіта базується на таких принципах
• цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень;
• кожна людина здатна відчувати і думати;
• кожна людина має право на спілкування і на те, щоб бути почутою;
• адаптація системи до потреб дитини, а не навпаки;
• справжня освіта може здійснюватися тільки в контексті реальних взаємостосунків;
• всі люди потребують підтримки і дружби ровесників;
• задоволення індивідуальних освітніх потреб кожної дитини;
• визнання спроможності до навчання кожної дитини та, відповідно, необхідність створення суспільством відповідних для цього умов;
• залучення батьків до навчального процесу дітей як рівноправних партнерів та перших вчителів своїх дітей;
• командний підхід у навчанні та вихованні дітей, що передбачає залучення педагогів, батьків та спеціалістів;
• складність завдань повинна відповідати здібностям дитини;
• рівний доступ до навчання у загальноосвітніх закладах та отримання якісної освіти кожною дитиною;
• подолання потенційних бар'єрів в навчанні.
Інклюзивна освіта є підходом, який допомагає адаптувати освітню програму та навчальне середовище до потреб учнів, які відрізняються своїми навчальними можливостями.
Інтеграція vs. інклюзія
Інтеграція - зусилля, спрямовані на введення дітей з особливими освітніми потребами у регулярний освітній простір. Ми пристосовуємо учня до вимог школи.
Інклюзія передбачає пристосування шкіл та їх загальної освітньої філософії та політики до потреб усіх учнів – як обдарованих дітей, так і тих, котрі мають особливі потреби. Інклюзія потребує змін на всіх рівнях освіти, оскільки це – особлива система навчання, яка охоплює весь різноманітний контингент учнів та диференціює освітній процес, відповідаючи на потреби учнів усіх груп та категорій.
Інклюзію в освіті можна розглядати як один із багатьох аспектів інклюзії в суспільстві в цілому.
Переваги інклюзивної освіти
Переваги інклюзивної освіти:
Для дітей з особливими потребами:
• завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей;
• ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами;
• оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально;
• навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей;
• у дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.
Для інших дітей:
• діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей;
• діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них;
• діти вчаться співробітництву;
• діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.
Для педагогів та фахівців:
• вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів;
• вчителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності;
• спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.
Сутність, мета і завдання інклюзивного навчання
Інклюзивне навчання – це спеціально організований та керований навчальний процесу взаємодії учителя та учнів у загальноосвітній школі загального типу, в результаті якого відбувається задоволення індивідуальних освітніх потреб усіх учнів, засвоєння знань, умінь та навичокПри цьому для школярів з особливими освітніми потребами загальноосвітній заклад загального типу передбачає створення умов для спеціальних освітні послуг, а для навчання нормативних дітей означає свободу вибору між інклюзивним і звичайним класом.
Метою інклюзивного навчання є свідоме оволодіння знаннями, уміннями та навичками, отримання певного рівня освіти та досягнення освіченості.
Основними завданнями інклюзивного навчання є:
• – здобуття дітьми з особливими освітніми потребами освіти відповідного рівня в середовищі здорових однолітків відповідно до Державного стандарту загальної середньої освіти;
• – реалізувати принцип "навчитися жити разом", який грунтується на принципах гуманістичної педагогіки;
• – забезпечення різнобічного розвитку дітей, реалізація їх здібностей; створення освітньо-корекційного середовища для задоволення освітніх потреб учнів із особливостями психофізичного розвитку;
• – створення позитивного мікроклімату в загальноосвітньому навчальному закладі з інклюзивним навчанням, формування активного міжособистісного спілкування дітей із особливими освітніми потребами з іншими учнями;
• – забезпечення диференційованого психолого-педагогічного супроводу дітей із особливими освітніми потребами;
• – надання консультативної допомоги сім'ям, які виховують дітей із особливими освітніми потребами, залучення батьків до розроблення індивідуальних планів та програм навчання.
Принципи інклюзивного навчання – певна система базових вимог до процесу навчання, виконання яких забезпечить його ефективність. Основні вимоги до інклюзивного навчання визначаються тим, що:
• – усі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, незважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними;
• – навчальні заклади мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів узгодженням різних видів і темпів навчання;
• – освітні заклади повинні забезпечувати якісну освіту для всіх, розробляючи відповідні навчальні плани, вживаючи організаційні заходи, розробляючи стратегії викладання, використовуючи ресурси і партнерські зв'язки зі своїми громадянами;
• – діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм у навчальному процесі;
• – інклюзивні форми навчання – найефективніший засіб, який гарантує солідарність, співучасть, взаємодопомогу, розуміння між дітьми з особливими потребами та їхніми ровесниками.
Інклюзивна освіта повинна базуватися на основних принципах гуманної педагогіки: зрозуміти дитину, признати і прийняти її.
Признати, у педагогіці гуманізму – це прийняти дитину як індивідуальність, з її поглядами, вчинками і позицією. Учитель при цьому може не розділяти, не підтримувати їх, але повинен любити і поважати дитину, дати її шанс на усвідомлення, сформувати основу для самовдосконалення.
Навчаючи дітей з особливим розвитком психофізичного здоров'я, їх індивідуальним особливостям, вчитель повинен формувати моральні цінності. Прийняти означає признати те, що дитина прийнята з усіма її недоліками і має право бути такою, якою вона є. Якщо вчитель приймає дитину, він приймає і її особливості, не виділяючи і не оцінюючи їх. В основі даного покладене почуття
– любов, яка лежить через справедливість. Недотримання тріади принципів гуманістичної педагогіки, викликає у дитини протести.
В основі навчання дитини в інклюзивному класі лежить принцип природовідповідності, що вимагає від учителя початкових класів прийняти дитину такою, якою її створила природа, виховали у сім'ї, чи у дошкільному закладі.
Окрім цього у діяльності вчителя значущими є наступні принципи навчання .
До спеціальних принципів інклюзивного навчання:
• – максимальної доступності, з визначенням адекватних для учнів цілей і завдань;
• – орієнтації на потреби кожного згідно програмою навчання;
• – збільшення участі кожного школяра в учіннєвій діяльності;
• – прийняття і поваги індивідуальних особливостей навчання;
• – створення умов для підвищення успішності кожного учня
В основі інклюзивного навчання закладені основні принципи: адаптація та модифікація змісту та методів навчання.
Адаптація – змінює характер навчання, не змінюючи зміст або понятійну сутність навчального завдання. Адаптація змінює процес навчання спосіб повідомлення вчителем матеріалу; спосіб організації занять учнів, що має на меті залучення дітей до виконання завдань і сприяння їхньому навчанню). Адаптація навчального плану: модифікація навчального плану або цілей і завдань, прийнятних для конкретної дитини; видозміна завдань; визначення змісту, який необхідно засвоїти тощо. Вибір видів адаптації з урахуванням потреб конкретних учнів включаючи:
поведінку. Адаптація спрямована на вирішення проблем, що пов'язані з мотивацією та виконанням встановлених правил і вимог до поведінки. Наприклад, учень з порушенням, пов'язаним із дефіцитом уваги, може потребувати більше можливостей для руху. Вчитель робить адаптацію з урахуванням цієї потреби, надаючи учневі часті перерви. Або ж учень з особливостями розумового розвитку, можливо, не засвоїв порядок переходу до ігор на свіжому повітрі. Вчитель враховує цю потребу і виготовляє ламіновану картку з підказками, на якій у вигляді малюночків послідовно зображені необхідні дії (наприклад, дитина складає іграшки, дитина одягає пальто і рукавички, дитина дістає із шафки м'яч);
організаційні навики. Адаптація допомагає дітям зосередити увагу на завданні, що виконується. Наприклад, учень, який має труднощі у навчанні, читаючи вголос губить рядок, який читає. Вчитель виконує адаптацію з урахуванням цієї потреби, дозволяючи учневі користуватися лінійкою, яка кладеться під речення, яке читає дитина. Або ж дитині з порушенням зорового сприйняття важко зосередити увагу на робочих аркушах, що містять багато інформації. Педагог здійснює адаптацію з урахуванням цієї потреби, зменшуючи обсяг інформації в робочих
аркушах, і, за необхідністю, розрізає сторінку на розділи, використовує виділення різних розділів на сторінці;
сенсорні потреби. Адаптація шляхом надання учневі допоміжних засобів (слуховий апарат, окуляри, техніка для комунікації), устаткування і допомоги для того, щоб компенсувати сенсорні порушення. Наприклад, учневі з порушенням слуху відводять робоче місце ближче до вчителя, подалі від вентиляторів і шумних місць (наприклад, вікна, дверей тощо). Учня з церебральним паралічем, якому важко говорити, вчать користуватися спеціальним електронним пристроєм, який синтезує голос. Його однокласників також вчать спілкуватися з дитиною за допомогою цього допоміжного пристрою.
Модифікація навчання –зміна характеру. Модифікації можуть бути виконані шляхом:
• 1. Скорочення змісту матеріалу, який необхідно засвоїти. Учень може брати участь лише в окремих частинах уроку і/або опановувати лише частину змісту навчального матеріалу. Іноді вимоги уроку перевищують можливості учня, однак від нього все ж вимагається часткова участь у роботі на уроці. Наприклад, учня з особливостями розумового розвитку можна попросити прочитати спрощений виклад теми, тоді як його однокласникам необхідно прочитати повністю розділ у підручнику.
• 2. Зниження вимог до участі в роботі. Учень може виконувати лише частину завдань. У цьому випадку від школяра може вимагатися засвоєння всього матеріалу, або лише його частини.
Будь-які види модифікацій необхідно обговорювати з родиною дитини.
Принцип системності корекційних, профілактичних і розвивальних завдань відбиває взаємозв'язок розвитку різних сторін особистості дитини і гетерохронність (нерівномірність) їхнього розвитку. Іншими словами, кожна якість дитини знаходиться на різних рівнях розвитку у відношенні різних його аспектів – на рівні благополуччя, що відповідає нормі розвитку; на рівні ризику, що означає загрозу виникнення потенційних труднощів розвитку і на рівні актуальних труднощів розвитку, що об'єктивно виражається в різного роду відхиленнях від нормативного ходу розвитку. У цьому факті виявляється закон нерівномірності розвитку. Тому відставання і відхилення в розвитку деяких сторін особистості закономірно приведуть до труднощів і відхилень у розвитку інтелекту дитини і навпаки.
Принцип єдності діагностики і корекції відображає цілісність процесу надання психологічної допомоги..
Принцип пріоритетності корекції причинного типу. Виділяють два типи корекції залежно від її спрямованості: симптоматичну і каузальну (причинну). Симптоматична корекція спрямована на подолання зовнішньої сторони труднощів розвитку, зовнішніх ознак, симптомів цих труднощів. Корекція причинного (каузального) типу, навпаки, передбачає усунення і нівелювання причин, що породжують проблеми і відхилення. Очевидно, що тільки усунення цих причин може забезпечити найповніше розв'язання проблем.
Діяльнісний принцип корекції. Теоретичною основою є положення про роль діяльності в психічному розвитку дитини, розроблене у працях О. Леонтьева, Д. Ельконіна. Діяльнісний принцип корекції визначає тактику проведення корекційної роботи через організацію активної діяльності дитини, у ході якої створюється необхідна основа для позитивних зрушень у розвитку її особистості.
Принцип урахування віково-психологічних та індивідуальних особливостей узгоджує вимоги відповідності психічного й особистісного розвитку дитини віковій нормі і визнання факту унікальності і неповторності конкретної особистості. Нормативність розвитку слід розуміти як послідовність зміни вікових періодів, стадій онтогенетичного розвитку. Урахування індивідуальних особливостей особистості дозволяє намітити в межах вікової норми програму оптимізації розвитку для кожної конкретної дитини.
Принцип комплексності методів психологічного впливу закріплює необхідність використання всього розмаїття методів, технік і прийомів з арсеналу практичної психології. Принцип активного залучення найближчого соціального оточення до участі в корекційний програмі визначається найважливішою роллю людей з найближчого кола спілкування в психічному розвитку дитини.
Принцип опори на різні рівні організації психічних процесів визначає необхідність спирання на більш розвинуті психічні процеси і використання методів корекції, що активізують інтелектуальний і перцептивних розвиток. У дитячому віці розвиток довільних процесів недостатній, водночас мимовільні процеси можуть стати основою для формування довільності в її різних формах.
Принцип програмованого навчання передбачає розробку дитиною програм, що складаються з ряду послідовних операцій, виконання яких приводить до формування в неї необхідних умінь і дій.
Принцип зростання складності полягає в тому, що кожне завдання повинне проходити ряд етапів від простого до складного. Формальні труднощі матеріалу не завжди збігаються з його психологічною складністю. Рівень труднощів повинен бути доступним конкретній дитині. Це дозволяє підтримувати інтерес до корекційної роботи і дає можливість відчути радість подолання.
Урахування обсягу і ступеня різноманітності матеріалу. Під час реалізації корекційної програми необхідно переходити до нового матеріалу тільки після відносної сформованості того чи іншого уміння. Урізноманітнювати матеріал і збільшувати його обсяг необхідно строго поступово.
Урахування емоційної складності матеріалу. Цей принцип вимагає, щоб проведені заняття, ігри, вправи, пропонований матеріал створювали сприятливе емоційне тло, стимулювали позитивні емоції.
Загальні, спеціальні принципи, принципи інклюзивного навчання і корекційно-розвивальної роботи створюють основу для визначення методика діяльності вчителя початкових класів в умовах інклюзивного навчання.
Мета, завдання, принципи інклюзивної освіти
Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.Мета, завдання, принципи інклюзивної освіти.
Відповідно до Конституції України та законодавства у галузі освіти, реабілітації, соціального захисту держава має забезпечити доступність до якісної освіти відповідного рівня дітям з особливими освітніми потребами з урахуванням здібностей, можливостей, бажань та інтересів кожної дитини.
Визначення оптимальних шляхів і засобів розв’язання проблеми ґрунтується на основі відповідного кадрового, матеріально-технічного, інформаційного та нормативно-правового забезпечення.
Метою Концепції є спрямування діяльності на :
• формування нової філософії суспільства щодо позитивного ставлення до дітей та осіб з порушеннями психофізичного розвитку та інвалідністю;
• створення умов для реалізації державної політики в частині забезпечення конституційних прав і державних гарантій дітям з особливими освітніми потребами у сфері освіти;
• удосконалення системи освіти та соціальної реабілітації дітей з порушеннями психофізичного розвитку, у тому числі з інвалідністю, шляхом впровадження інноваційних технологій, зокрема, інклюзивного навчання, з використанням адаптованого міжнародного досвіду.
Завдання:
• удосконалення нормативно-правового, фінансово-економічного, науково-методичного забезпечення орієнтованого на реалізацію інклюзивної освіти;
• запровадження інноваційних освітніх технологій на основні інклюзивного підходу та моделей спеціальних освітніх послуг для дітей з особливими освітніми потребами, в тому числі з інвалідністю, зокрема, їх інклюзивного навчання;
• формування освітньо-розвивального середовища для дітей з особливими освітніми потребами шляхом забезпечення психолого-педагогічного, медико-соціального супроводу;
• розвиток мережі загальноосвітніх навчальних закладів, які впроваджують принципи інклюзивної освіти;
• вирішення низки соціальних проблем щодо ставлення, інтегрування в суспільство дітей з особливими освітніми потребами;
• удосконалення системи підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів, які працюють в умовах інклюзивного навчання;
• надання підтримки та залучення батьків дітей з особливими освітніми потребами до участі у навчально-реабілітаційному процесі з метою підвищення його ефективності.
Принципи державної політики щодо впровадження інклюзивної освіти:
1. Принцип реалізації прав людини (цінність кожної особистості, рівність прав та можливостей, надання підтримки незалежно від психофізичного, соціального статусу, релігійних переконань, етнічної належності, місця проживання).
2. Принцип гарантії та стабільності засобів державної допомоги та підтримки дітей з інвалідністю та їх сімей, створення нових та підтримка існуючих соціальних сервісів.
3. Принцип науковості (розробка теоретико-методологічних основ інклюзивного навчання, програмно-методичного інструментарію, аналіз і моніторинг результатів впровадження інклюзивної моделі освіти, оцінка ефективності технологій, що використовуються для досягнення позитивного результату, проведення незалежної експертизи).
4. Принцип системного підходу до процесу організації та реалізації технологій інклюзивної освіти (реалізація практик соціальної роботи з сім’єю в умовах загальноосвітніх навчальних закладів та системи освіти в цілому).
5. Принцип соціальної відповідальності сім’ї (за виховання духовно та фізично розвиненої особистості; самостійність та автономність сім’ї в прийнятті рішень відносно розвитку дитини з особливими освітніми потребами, визначення її життєвого шляху).
6. Принцип міжвідомчої інтеграції та соціального партнерства (координація дій різних відомств, соціальних інститутів, служб з метою оптимізації процесу освітньої інтеграції осіб з особливими потребами).
Шляхи впровадження
Вирішальною умовою реалізації концепції є комплексне розв’язання питань, пов’язаних з кадровим, навчально-методичним, нормативно-правовим і організаційним забезпеченням інклюзивної освіти.
1. Удосконалення існуючої законодавчої та створення нормативно-правової бази розвитку інклюзивної освіти, спрямоване на вирішення таких основних питань:
• здійснення аналізу чинного законодавства в галузі освіти та внесення необхідних змін і доповнень, з метою приведення його у відповідність до міжнародних стандартів;
• розроблення Примірного положення про інклюзивне навчання;
• внесення змін до Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації.
2. Інституційні зміни передбачають:
• розвиток мережі інклюзивних шкіл;
• використання системи спеціальних загальноосвітніх закладів як інформаційно-методичного ресурсу для впровадження інклюзивного навчання;
• створення у складі органів управління освітою окремого структурного підрозділу з питань освіти осіб з особливими освітніми потребами та визначення спеціаліста, для координування діяльністі щодо запровадження інклюзивного навчання;
• введення у Класифікатор професій нової освітньої кваліфікації –асистент вчителя.
3. Впровадження інклюзивної освіти зумовлює необхідність подальшої модернізації вищої педагогічної освіти і системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, що передбачає:
• забезпечення спеціальної підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів для роботи з дітьми з особливими потребами в умовах інклюзивного навчання;
• забезпечення спеціальної підготовки консультантів обласних та районних (міських) психолого-медико-педагогічних консультацій з питань навчання та розвитку дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання;
• запровадження системної організаційно-методичної, консультативно-роз’яснювальної роботи серед керівників навчальних закладів, громадськості, батьків щодо забезпечення права дітей з особливими потребами на освіту.
4. Навчально-методичне забезпечення освітнього процесу в умовах інклюзивного навчання передбачає:
1) розроблення методичних рекомендацій:
• щодо особливостей організації навчання, комплексної реабілітації, створення передумов для соціалізації дітей дошкільного та шкільного віку в умовах інклюзії;
• щодо використання інноваційних технологій педагогічними працівниками в процесі інклюзивного навчання;
• щодо психолого-педагогічного супроводу сімей, у яких виховуються діти з особливими освітніми потребами та психологічна робота з батьками здорових дітей у контексті сприяння інклюзивному навчанню;
2) розроблення критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами, які навчаються у загальноосвітніх школах в умовах інклюзивного навчання;
3) забезпечення корекційно-розвиткової складової в умовах інклюзивного навчання, яка спрямована на вирішення специфічних завдань, зумовлених особливостями психофізичного розвитку учнів і потребує впровадження особистісно орієнтованих програм навчання та реабілітації за індивідуальним та диференційованим підходом.
3.Реалізація інклюзивної освіти. Західноєвропейські системи загальної середньої освіти, незважаючи на різноманітність типів і рівнів навчальних закладів, які опікуються освітою, в тому числі й школярів з особливими освітніми потребами, є ключовими елементами сучасної європейської моделі соціального устрою, яка виявляється привабливою для країн, що позбулися тоталітарних режимів, наразі й для України, з огляду на завдання та перспективи розв’язання назрілих педагогічних і соціальних проблем.
В передових країнах Західної Європи, починаючи з 70-х років ХХ ст. відбувалася перебудова спеціальної освіти. Зокрема, інтегроване та інклюзивне навчання дітей з особливостями розвитку визначено як основну форму здобуття освіти неповносправними.
Особливості розвитку дітей з ООП
Навчання і виховання дитини з нормативним розвитком – це наука, в якій є місце і «первинному хаосу», і «болісній порожнечі», але також і життю, повному творчості та «яскравих несподіванок».
Навчання і виховання дитини з особливими освітніми потребами (далі – ООП) – це наука ще важча, де, можливо, для «первинного хаосу», «болісної порожнечі» і творчого «не знаю» місця ще більше, але для педагога з великою любов’ю до дітей ця праця ніколи не буде позбавлена чудових моментів і «яскравих несподіванок».
Втілення в життя ідей інклюзії, зміна освітнього процесу відповідно до її принципів – завдання складне для усіх, хто включений у цей процес. Ідея інклюзії вимагає від педагогів не лише «включити» учня з ООП у навчально-виховний процес загальноосвітньої школи, але і самим «включитися» у процес взаємодії з іншими, у процес командної співпраці. Самим педагогам необхідно навчитися бути відкритими на нові ідеї, бачити необхідність змінюватися самим, уміти прийняти відмінності та особливості інших людей.
Особливості розвитку дітей за нозологіями
Дитина із порушенням слухуВтрата слуху у ранньому віці негативно впливає на розвиток мовлення дитини, перешкоджає нормальному формуванню словесного мислення, порушує процеси пізнання довкілля.
Спостерігається безпосередня залежність розвитку мовлення від ступеня втрати слуху. При незначному порушенні слуху відхилення у розвитку мовлення незначні. При значній втраті слуху спостерігається більш суттєві порушення , а за тяжкого порушення слухової функції , при глухоті, самостійне оволодіння мовленням стає неможливим.
Отже, глухі діти не в змозі самостійно навчитися говорити. Діти із зниженим слухом самостійно накопичують словниковий запас, але він невеликий, а вимова недосконала.
Дитина із порушенням зору
За ступенем зниження гостроти зору розрізняють дітей сліпих і слабозорих.
До сліпих відносять дітей абсолютно (тотально) сліпих та дітей із залишковим зором, у яких гострота зору становить 0,04 і нижче.
До слабозорих відносять дітей, які мають гостроту зору від 0,05 до 0,4.
Однією із причин слабозорості є порушення заломлюваності ока – рефракції, яка супроводжується зниженням зору. Видами цього порушення є короткозорість, далекозорість, астигматизм.
До особливостей протікання психологічних процесів у дітей із порушенням зору відносять:
- утруднення процесів сприйняття, зокрема формування цілісних образів, виділення його істотних ознак, їх повноти і точності;
- низький рівень розвитку моторики і координації рухів (несформована координація і точність рухів, погане володіння своїм тілом).
Дитина із порушенням розумового розвитку
Розумова відсталість виникає внаслідок органічного ушкодження центральної нервової системи.
За розумової відсталості дитина не має достатньо розвинених здібностей до контролю та самоконтролю власної поведінки, що є наслідком порушення взаємозв’язку між пізнавальними та емоційними процесами або мисленням та емоціями. У дитини спостерігається низький рівень активності і пізнання, її безпосередні потреби та емоційні вияви не підпорядковуються мисленню тому не усвідомлюються і не регулюються самою дитиною.
Дитині з порушенням розумового розвитку досить складно сприйняти навчальну діяльність, оскільки це вимагає від неї не тільки сидіти за партою, слухати вчителя, виконувати завдання, а й сприйняття та виконання завдань вчителя з включенням мислительських операцій.
Саме це може спровокувати у дитини появу гострих негативних переживань, швидких змін настрою, невдоволення, імпульсивної поведінки та емоційних стресів. У такого школяра також недостатньо стійка мотивація й низький пізнавальний інтерес.
Дитина із церебральним паралічем
Дитячий церебральний параліч (ДЦП) – один із найпоширеніших неврологічних діагнозів. Цей термін об’єднує групу станів, при яких порушуються рухи та здатність контролювати положення тіла у просторі.
Це захворювання тяжко інвалідизує дитину, вражаючи не лише опорно-рухову систему, а й зумовлює порушення мовлення (80%), інтелекту (50%), зору (20%), слуху (15%).
Церебральний параліч виникає внаслідок порушення тих відділів нервової системи, які контролюють роботу м’язів, відповідають за рівновагу і довільність рухів.
Це ураження може виникнути до народження, під час пологів або в перші тижні життя дитини.
Гіперактивна дитина (синдром дефіциту уваги)
Гіперактивність – це яскраво виражена перевага збудження над гальмуванням.
Активність гіперактивних дітей надмірна й неорганізована. У них відсутня посидючість і заповзятість у діяльності, що потребує розумової зосередженості. Вони змінюють одну справу на іншу, не доводячи розпочату до кінця. І як наслідок – недостатність пізнавальних функцій, труднощі у навчанні, можлива затримка мовленнєвого розвитку.
Часто такі учні не користуються прихильністю однокласників, внаслідок чого можуть виявитися ізольованими, що може призвести до низької самооцінки та проблемної поведінки.
Причиною гіперактивної поведінки можуть бути:
1) Спадковість. Гіперактивність більше властива хлопцям. Зовнішні характеристики – діти світловолосі та блакитноокі.
2) Здоров’я матері (алергічні захворювання).
3) Вагітність і пологи (алергія, стреси матері).
4) Навколишнє середовище (наявність свинцю та нітратів у питній воді, вихлопні гази, пестициди).
5) Дефіцит жирних кислот в організмі.
6) Дефіцит в організмі цинку, магнію, вітаміну В12.
7) Харчування (харчові добавки,консерванти).
8) Неправильне виховання, вседозволеність, непослідовність.
Недостатня концентрація уваги, непосидючість, часто створюють таким дітям репутацію порушників дисципліни. Це виражається в навмисній пустотливості, брутальності, агресивності.
Дитина з аутизмом
Аутизм – патологічна замкнутість, відгородженість від зовнішнього світу, заглиблення дитини у світ власних переживань.
Аутизм – це розлад, який виникає внаслідок порушення розвитку мозку і характеризується відхиленням у соціальній взаємодії і спілкуванні, а також стереотипність у поведінці та інтересах. Всі вказані ознаки з’являються у віці до 3 років.
У дітей з аутичним спектром розладів спостерігається труднощі формування цілеспрямованої поведінки та здатності концентрувати увагу. Окрім цього, можливі імпульсивні реакції, причини яких інколи важко зрозуміти, а значить – і передбачити небажані прояви.
Щодо здатності взаємодіяти з іншими, можна говорити про відсутність у таких дітей уміння брати повноцінну участь у спільній діяльності, організовувати спілкування, слухати співрозмовника, емоційно співпереживати.
Дитина із порушенням мовленнєвого розвитку
Причини затримки мовленнєвого розвитку численні: педагогічна занедбаність, відсутнє чи недостатнє спілкування з дитиною, загальна ослабленість дитини після перенесених інфекційних захворювань, ускладнення під час вагітності та пологів матері.
Дітям з мовленнєвими порушеннями потрапляють у групу ризику як схильні до дислексії (тобто порушення читання) та дисграфії (тобто порушення письма), їм притаманні деякі відставання у розвитку психічних процесів.
Дослідження дітей з обмеженими можливостями, які вступають у звичайну школу показує, що у них порушений процес емоційної ідентифікації із значимими дорослими на ранніх етапах розвитку тягне за собою серйозні проблеми в навчанні і засвоєнні соціальних норм поведінки школяра:
діти з проблемами у розвитку стають жертвами батьківської опіки, що затягнулася і утруднює процес самоактуалізації особистості дитини в першу чергу – у навчальній діяльності.
До основних причин підвищення емоціональної напруги дітей з обмеженими потребами слід віднести:
• недостатні комунікативні навички (невміння спілкуватися із ровесниками і труднощі в спілкуванні із дорослим – вчителем);
– підвищена тривожність що пов’язана із бажанням повністю відповідати вимогам вчителя, високим рівнем домагань ;
– помилкова педагогічна тактика вчителя і/або батьків (заохочення конкуренції, порівняння і співставлення в оцінюванні учнів)
“Дитина, розвиток якої ускладнений дефектом, не просто менш розвинена, ніж її однолітки, але розвинена інакше”.
Л.В.Виготський
ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ
асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням1. Загальні положення
1.1. Асистент вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням (далі — асистент вчителя) призначається на посаду та звільняється з неї наказом начальника управління освіти і науки за поданням директора загальноосвітнього навчального закладу.
1.2. Посаду асистента вчителя може обіймати особа з високими моральними якостями; яка має повну вищу педагогічну освіту та пройшла курсову перепідготовку щодо роботи в умовах інклюзії; фізичний та психічний стан здоров’я, що дають змогу виконувати професійні обов’язки в загальноосвітньому навчальному закладі.
1.3. Основними напрямами діяльності асистента вчителя є адаптація змісту та методів навчання до можливостей і потреб дітей з особливими освітніми потребами; застосування під час уроків системи корекційних заходів, спрямованих на опанування дітьми з особливими освітніми потребами навчального матеріалу; захист кожної дитини з особливими освітніми потребами від будь-яких форм фізичного або психологічного насильства.
1.4. Асистент вчителя підпорядковується безпосередньо заступнику директора з навчально-виховної роботи.
1.5. У своїй діяльності асистент вчителя керується Конституцією України; указами Президента України; законами України; рішеннями Кабінету Міністрів України; наказами та іншими нормативно-правовими актами центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та підпорядкованих їм органів управління освітою з питань, що стосуються загальної середньої освіти; правилами і нормами з охорони праці, пожежної безпеки; статутом і правилами внутрішнього розпорядку навчального закладу; наказами та розпорядженнями директора навчального закладу; цією посадовою інструкцією.
2. Завдання та обов’язки
2.1. Разом із вчителем класу здійснює соціально-педагогічний супровід дітей і особливими освітніми потребами, зокрема:
• • проводить навчальні, виховні, соціально-адаптаційні заходи, використовуючи різноманітні форми роботи та запроваджуючи ефективні форми їх проведення;
• • допомагає дітям з особливими освітніми потребами виконувати навчальні завдання;
• • залучає дітей з особливими освітніми потребами до різних видів навчальної діяльності на уроці;
• • у складі групи фахівців бере участь у розробленні та виконанні індивідуальної програми розвитку дитини з особливими освітніми потребами;
• • адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами.
2.2. Допомагає в організації навчально-виховного процесу в класі з інклюзивним навчанням.
2.3. Надає допомогу дітям з особливими освітніми потребами в облаштуванні робочих місць.
2.4. Спостерігав за дитиною з особливими освітніми потребами з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб.
2.5. Сприяє формуванню у дітей з особливими освітніми потребами саморегуляції та самоконтролю.
2.6. Співпрацює з фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з особливими освітніми потребами та беруть участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини з особливими освітніми потребами.
2.7. Забезпечує разом з іншими працівниками навчального закладу здорові та безпечні умови навчання, виховання та праці.
2.8. Веде відповідну документацію.
2.9. Разом із вчителем класу, надає освітні послуги, спрямовані на задоволення освітніх потреб дітей з особливими освітніми потребами.
2.10. Дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію дітей з особливими освітніми потребами.
2.11. Сприяє розвитку дітей з особливими освітніми потребами, поліпшенню їхнього психоемоційного стану.
2.12. Стимулює розвиток соціальної активності дітей з особливими освітніми потребами, сприяє виявленню та розкриттю їхніх здібностей, талантів, шляхом залучення цих дітей до участі у науковій, технічній діяльності, художній творчості.
2.13. Створює навчально-виховні ситуації, обстановку оптимізму та впевненості у своїх силах і майбутньому для дітей.
2.14. Разом із групою фахівців, які розробляють індивідуальну програму розвитку дитини з особливими освітніми потребами, вивчає особливості діяльності та розвитку дітей з особливими освітніми потребами, оцінює їхні навчальні досягнення, виконання ними індивідуальної програми розвитку, вивчає та аналізує динаміку розвитку дітей з особливими освітніми потребами.
2.15. Бере участь у розробленні індивідуальної програми розвитку на основі вивчення актуального та потенційного розвитку дитини з особливими освітніми потребами.
2.16. Постійно спілкується з батьками дітей з особливими освітніми потребами, надає їм необхідну консультативну допомогу.
2.17. Інформує вчителя класу та батьків про досягнення дітей з особливими освітніми потребами.
3. Права
Має право:
3.1. Самостійно обирати форми, методи, способи навчальної роботи, нешкідливі для здоров’я учнів.
3.2. Брати участь у роботі методичних об’єднань, нарад, зборів загальноосвітнього навчального закладу та зборів інших органів самоврядування, в заходах, пов’язаних з організацією навчально-виховної роботи.
3.3. Обирати форми підвищення своєї кваліфікації; навчатися у вищих навчальних закладах і закладах системи підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників.
3.4. Вносити керівництву загальноосвітнього навчального закладу і органам управління освітою пропозиції щодо поліпшення навчально-виховної роботи.
3.5. Бути членом професійних спілок та інших об’єднань громадян, діяльність яких не заборонена законодавством.
3.6. Порушувати питання захисту прав, професійної та людської честі і гідності.
4. Відповідальність
Несе відповідальність за:
4.1. Життя і здоров’я дітей з особливими освітніми потребами та інших дітей класу, дотримання їхніх прав і свобод, визначених законодавством України.
4.2. Неналежне виконання або невиконання обов’язків, визначених цією посадовою інструкцією.
4.3. Порушення трудової дисципліни.
4.4. Вчинення проступків, несумісних з роботою на посаді педагогічного працівника.
4.5. Заподіяння матеріальної шкоди навчальному закладу.
5. Повинен знати
5.1. Основи законодавства України про освіту, соціальний захист.
5.2. Міжнародні документи про права дітей.
5.3. Державні стандарти освіти.
5.4. Нормативні документи з питань навчання та виховання.
5.5. Сучасні досягнення науки і практики у галузі педагогіки.
5.6. Психолого-педагогічні дисципліни.
5.7. Особливості розвитку дітей з особливими освітніми потребами різного віку.
5.8. Методи, форми та прийоми роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.
5.9. Рівні адаптації навчального та фізичного навантаження.
5.10. Основи роботи з громадськістю та сім’єю; етичні норми і правила організації навчання та виховання дітей; вимоги до оформлення документації.
6. Кваліфікаційні вимоги
6.1. Повна вища педагогічна освіта, курсова перепідготовка щодо роботи в умовах інклюзій; володіння знаннями, уміннями і навичками, необхідними для виконання функцій на посаді, яку обіймає; високий рівень професіоналізму, ініціативність, творчість; досконале володіння ефективними формами, методами роботи з дітьми з особливими освітніми потребами; загальна культура, високі моральні якості. Повинен мати розвинені комунікативні та організаційні здібності, навички розв’язання конфліктних ситуацій.
7. Взаємовідносини (зв’язки) за посадою
Для виконання своїх обов’язків взаємодіє з:
7.1. Директором та заступниками директора навчального закладу.
7.2. Педагогічними працівниками навчального закладу.
7.3. Практичним психологом навчального закладу та працівниками психологічної служби району
7.4. Медичними працівниками навчального закладу та територіального закладу охорони здоров’я
7.5. Психолого-медико-педагогічною консультацією.
7.6. Педагогічною радою та радою навчального закладу.
7.7. Батьківським комітетом навчального закладу.
7.8. Батьками дітей з особливими освітніми потребами.
7.9. Громадськими організаціями, позашкільними та культурно-освітніми закладами.
7.10. Органами опіки та піклування.
7.11. Службами у справах дітей.
7.12. Правоохоронними органами.
Немає коментарів:
Дописати коментар